It’s morning. The alarm clock says it’s time to go. Still, I don’t want to rise. Eyes closed, I let my body soak in your warmth. My thoughts stir, shouting over one another, urging me to hold you, to tell you my dreams, the day’s fears, its joys and sparks of inspiration. Quiet, all of you! I come to guard your sleep. And only lightly, almost imperceptibly, my lips touch your forehead.
I’m not going to wake you. It’s morning. You are still asleep, and it’s time for me to go.
***
Ранок. Годинник повідомляє — кудись треба іти. Мені ще не хочеться пробуджуватись. Очі заплющені, лишаю своє тіло насичуватися твоїм теплом. Повільно прокидаються мої думки. Починають перекрикувати одна одну, щоб тебе обіймати, щоб про сни розповісти, про страхи дня, про радість і натхнення. Тихо ви! Стаю на захист твого сну. І лише легенько, майже непомітно, торкаюся твого чола губами.
Не треба тебе будити. Бо ранок, ти ще спиш, і мені треба іти.
by Vladka Marie